Путешествие на станцию им. Т.Г.Шевченко
Сценарий мероприятия,
посвящённого 199-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко.
Подготовила учитель русского языка и литературы МОАУ «Лицей № 7»
г. Оренбурга Колбасина Татьяна Николаевна.
Цель: Познакомить с творчеством Тараса Шевченко - выдающегося украинского поэта, прозаика, драматурга, художника, политического и общественного деятеля.
Задачи:
1.Привлечь внимание к творчеству Т.Г. Шевченко, чей юбилей отмечается в 2014 году.
2.Включить учащихся в мероприятия «Шевченковский март», объявленные в городе Оренбурге.
3.Воспитание уважения и любви к культуре одного из братских славянских народов.
Оборудование: компьютер, оснащённый программой POWER POINT, мультимедийный проектор, экран, презентации, видеофильм, песни на стихи Т.Г.Шевченко.
Вступление
. Просмотр уникального собрания картин Т.Шевченко на фоне стихов Т.Шевченко в исполнении Нины Матвиенко и Кубанского казачьего хора (video.mail.ru)
I
.Станция математическая
Ответить на вопросы
В каком году родился Т.Г. Шевченко, если в 2013 году ему исполняется 199 лет? (1814 г.)
В каком умер Т.Г. Шевченко, если известно, что он прожил 47 лет? (1861 г.)
Назвать день рождения Т.Шевченко по старому стилю, если известно, что по новому стилю его день рождения отмечается 9 марта. (25 февраля)
II.
Станция энциклопедическая
.
Прочтите справку из энциклопедии о Т.Г.Шевченко.
«Тара́с Григо́рьевич Шевче́нко (укр. Тара́с Григо́рович Шевче́нко; 25 февраля (9 марта) 1814, село Моринцы, Киевская губерния (ныне Черкасская область) - 26 февраля (10 марта) 1861, Санкт-Петербург) - украинский и русский поэт, прозаик, художник, этнограф.
Академик российской Императорской Академии художеств (1860).
Литературное наследие Шевченко, центральную роль в котором играет поэзия, в частности сборник «Кобзарь», считается основой современной украинской литературы и во многом литературного украинского языка.
Бо́льшая часть прозы Шевченко (повести, дневник, многие письма), а также некоторые стихотворения написаны на русском языке , в связи с чем многие исследователи относят творчество Шевченко, помимо украинской, также и к русской литературе».
Звучит песня на стихи Т. Шевченко «Думка».
III. Станция историческая .
«Знаешь ли ты, что…»
Тарас Григорьевич Шевченко родился в семье крепостного крестьянина. Рано осиротел; был пастухом, батраком у попа, с 14 лет "казачком" у своего помещика П. В. Энгельгардта. Грамоте учился у сельского дьячка. С 1829 жил с помещиком в г. Вильнюсе, а с его переездом в Петербург (начало 1831) был отдан (в 1833) в обучение к "разных живописных дел цеховому мастеру" Ширяеву. Весной 1838 года при поддержке К. Брюллова, В. Жуковского, О. Венецианова, М. Вельгорського, Е. Гребенки, И. Сошенка и других Шевченко выкупили из крепостничества.
IV
.Станция «Внимание! Ещё раз внимание!»
1.В какой семье родился Тарас Григорьевич Шевченко?
2.Продолжи: «Тарас Григорьевич Шевченко рано осиротел, он был пастухом, батраком…» У кого? (у попа)
Со скольких лет он был «казачком» у своего помещика П. В. Энгельгардта?
У кого учился грамоте Тарас Шевченко?
С какого года жил Тарас Шевченко в Вильнюсе?
Когда Тарас Шевченко переехал в Петербург?
В каком городе и когда Тарас Шевченко был отдан в обучение к "разных живописных дел цеховому мастеру" Ширяеву?
В каком году Тарас Шевченко был выкуплен из крепостной неволи?
V
.Станция «Верю -не верю»
1.Веришь ли ты, что Т.Шевченко, в прошлом пастух и батрак, …
А) мог поступить в Академию искусств?
Б) мог окончить Академию искусств? (1844 год)
В) Т. Шевченко утвержден на должность преподавателя рисования Киевского университета? (в феврале 1847 года)
Г) Т.Шевченко арестован и сослан в Орскую крепость Оренбургского отдельного корпуса? (24 марта 1847 г. за участие в деятельности Кирилло-Мефодиевского общества и за антисамодержавные поэзии сослан в Оренбургский край с царской резолюцией о запрете писать и рисовать.)
VI. Станция лексическая
1.Кто такой кобзарь? (Кобзарь - украинский народный певец, аккомпанирующий себе на кобзе. Кобзари выражали в своих произведениях социальные чаяния трудового народа, в первую очередь крестьянства. Они воспевали в думах и песнях героев народной борьбы с иноземными захватчиками. Высокого расцвета искусство К. достигло в 16-17 вв. В 19-20 вв. известность получили: Андрей Шут (умер 1873), Остап Вересай (около 1803-90), Иван Крюковский (1820-1885), Федор Холодный (1832-1902), Михаил Кравченко (1858-1917) и др.
Большая советская энциклопедия. - М.: Советская энциклопедия. 1969-1978. 2.Назовите синонимы к слову кобзарь. (Синонимы: бандурист, музыкант, певец)
VII. Станция литературная.
1.Прослушайте стихотворение Т.Г.Шевченко. (На фоне слайдов с портретами кобзаря, видеофильма о Т.Шевченко)
Как бы вы назвали это стихотворение? (Тарас Шевченко. Завещание (1845)
|
Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу, Чтоб лежать мне на кургане, Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. И когда с полей Украйны Кровь врагов постылых Понесет он… вот тогда я Встану из могилы - Подымусь я и достигну Божьего порога, Помолюся… А покуда Я не знаю бога. Схороните и вставайте, Цепи разорвите, Злою вражескою кровью Волю окропите. И меня в семье великой, В семье вольной, новой, Не забудьте - помяните Добрым тихим словом. |
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отоді я І лани і гори - Все покину і полину До самого Бога Молитися… а до того Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров"ю Волю окропіте. І мене в сім"ї великій, В сім"ї вольній, новій, Не забудьте пом"янути Незлим тихим словом. (укр.) |
VIII .Станция «Память»
(С демонстрацией слайдов, на фоне песня на стихи Т. Шевченко "Садок вишневий коло хати»)
Названы в честь Т.Шевченко:
Национальный университет в Киеве (напротив центрального корпуса университета - в парке, также носящем имя Тараса Шевченко, находится памятник поэту-кобзарю).
Бульвар в Киеве, являющийся одним из центральных проспектов столицы Украины.
Набережная в Москве.
Луганский педагогический университет.
Приднестровский государственный университет в Тирасполе.
Государственный академический театр оперы и балета им. Т. Г. Шевченко в Киеве.
Волынский областной украинский музыкально-драматический театр имени Т. Г. Шевченко.
В СССР имя было присвоено Днепропетровскому областному украинскому музыкально-драматическому театру.
Его именем названы улицы во многих городах Украины, России и других стран (например, в Тбилиси, Вильнюсе).
Его именем также названы площади в Киеве, Санкт-Петербурге, Лондоне и в Нью-Йорке.
С 1924 года казахский город Форт Александровский носит название Форт-Шевченко, а с 1964 по 1991 годы город Актау назывался «Шевченко».
Среди местных жителей Мангистауской области Казахстана, где был Т. Г. Шевченко, имя Тарас считается распространенным.
Мемориальные доски
Мемориальная таблица на доме по улице Замковой (ныне Пилес, 10) в Вильнюсе, в котором Шевченко жил в 1829-1830 годах
Мемориальная таблица на здании исторического факультета Вильнюсского университета
Мемориальная доска в г. Соль-Илецк Оренбургская область
Изображения на деньгах
На 50 приднестровских рублях, 2000 год
На 50 приднестровских рублях, 2007 год
На ста гривнах, 1996 год
На ста гривнах, 2005 год
Юбилейный рубль СССР, 1989 год: 175 лет со дня рождения
Памятная золотая монета Украины
Изображения в филателии
Почтово-благотворительная марка Украинской ССР (1923 год): Тарас Шевченко Марка Подпольной почты Украины, 80-летие Научного общества имени Тараса Шевченко, 1953 год
Почтовая марка Украины, 1994 год
Почтовая марка Украины, 1997 год: 4-я национальная филателистическая выставка
Почтовая марка Украины, 2001 год
Почтовая марка СССР, 1939 год
Почтовая марка СССР, 1954 год: памятник в Харькове
Почтовая марка СССР, 1954 год: памятник в Каневе
Почтовая марка СССР, 1957 год
Почтовая марка СССР, 1961 год: памятник в Харькове
Почтовые марки СССР, 1964 год, 1989 год
Памятники Тарасу Шевченко
Памятники Шевченко имеются во многих городах мира, как в большинстве городов Украины, так и во многих городах за её пределами (Россия, Франция, Канада и другие страны).
Киновоплощения
Амвросий Бучма - «Тарас Шевченко» (1926)
Николай Надемский - «Прометей» (1936)
Сергей Бондарчук - «Тарас Шевченко» (1951)
Иван Миколайчук - «Сон (укр.) русск.» (1964)
→
Отношение к БЕДНОСТИ (в семье и школе)
Сам себе РЕЖИССЁР → ЛИТЕРАТУРА → учительская ПОДСОБКА
__________________________________
Из краткой биографии
Т.Г. ШЕВЧЕНКО
Харьков
Памятник Тарасу Шевченко
(скульптор Матвей Манизер,
архитектор И. Г. Лангбард,
1935)
Фотограф
А. В. Богданов
Шевченко Тарас Григорьевич
,
украинский поэт, художник, мыслитель,
революционный демократ
Выдающийся малороссийский (украинский) поэт и художник Т.Г. Шевченко родился 25 февраля (9 марта) 1814 года в селе Моринцы Звенигородского уезда Киевской губернии (ныне — Черкасской обл.) в семье крепостного крестьянина помещика П.В. Энгельгардта. Через два года родители Тараса переселились в село Кирилловку, где он провел детство. Мать Тараса умерла в 1823 году, в том же году отец женился вторично на вдове, имевшей троих детей. В 1825 году, когда Шевченко шел 12-й год, умер и его отец.
С этого времени начинается тяжелая, кочевая жизнь беспризорного ребенка, сначала у учителя-дьячка, затем у соседних маляров. В школе дьячка Шевченко выучился грамоте, а у маляров познакомился с элементарными приемами рисования. В 1828 году, он попал в прислугу помещика Энгельгардта в селе Вильшана, сначала поваренком, а затем в роли казачка.
Через год Тарас служил в доме помещика в Вильно, а с его переездом в столицу в начале 1831 года — в Петербурге. Обнаружив способности мальчика к рисованию, Энгельгардт решил сделать из него домашнего живописца и послал его в 1832 году в обучение к «разных живописных дел цеховому мастеру» В.Ширяеву.
Эрмитаж юноша посещал по церковным праздникам, срисовывал статуи в Летнем саду, где в 1836 году и познакомился с земляком — украинским художником И.М. Сошенко, который, посоветовавшись с украинским писателем Гребенкой, представил Тараса конференц-секретарю Академии художеств В.Григоровичу, художникам Венецианову и К.Брюллову, поэту В.Жуковскому.
Знакомства с этими очень известными людьми имели огромное значение в жизни Шевченко, особенно в деле освобождения его из неволи.
Первая попытка склонить Энгельгардта к освобождению Шевченко во имя гуманности оказалась неудачной. Брюллов отправился для переговоров к помещику, но вынес от него лишь то убеждение, «что это самая крупная свинья в торжковских туфлях» и просил Сошенко побывать у этой «амфибии» и сговориться о цене выкупа. Сошенко поручил это щекотливое дело людям более авторитетным.
Тогда, «сговорившись предварительно с моим помещиком, — писал Шевченко в своей автобиографии, — Жуковский просил Брюллова написать с него портрет, с целью разыграть его в частной лотерее. Великий Брюллов тотчас согласился, и портрет у него был готов. Жуковский, с помощью графа Виельгорского, устроил лотерею в 2500 рублей, и этой ценой была куплена моя свобода 22 апреля 1838 года». В знак особого уважения и глубокой признательности к Жуковскому, Шевченко посвятил ему одно из наиболее крупных своих произведений: «Катерина». В том же году Тарас Шевченко поступил в Академию Художеств, где стал учеником и товарищем К.П. Брюллова.
В 1840 вышел сборник поэтических произведений Шевченко «Кобзарь», где были впервые опубликованы стихотворения «Думы мои», «Перебендя», «Думка» («Нащо менi чорнi брови…»), «К Основьяненко», «Иван Подкова», баллада «Тополь», поэмы «Катерина» и «Тарасова ночь».
Раннее творчество Шевченко, итоги которого были подведены появлением «Кобзаря», развивалось в русле романтизма. В балладах и поэмах реальность тесно сплетается с фантастикой народных легенд и преданий; в основе сюжетов лежит несчастная, трагически обречённая любовь. Однако уже в ранних произведениях Ш. заметна мощная струя реализма. То же движение к реализму наблюдалось и в самой крупной из его исторических поэм «Гайдамаки» (1841), в которой были изображены события великого народного восстания 1768.
В 1846 Шевченко вступил в тайное Кирилло-Мефодиевское общество, где занимал наиболее левые позиции; и в апреле 1847 был арестован и затем отдан в солдаты в Орскую крепость (в Оренбургскую губернии, а в 1850 - в Новопетровское укрепление на полуострове Мангышлак, ныне г. Форт-Шевченко
Но и это не помешало Тарасу Григорьевичу Шевченко приобрести известность и остаться в истории культуры. Сейчас он считается основоположником новой украинской литературы, зачинателем критического реализма и революционно-демократического направления в украинской литературе и живописи.
По материалам Интернета подготовлено Геннадием Толбухиным
Благодатнівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Амвросіївський район
Донецька область
Розробка виховного заходу
Тарас Шевченко - художник
Підготувала Білик В. М.,
учитель української мови та літератури
Обладнання: картини Т. Г. Шевченка, автопортрет, предмети для інсценування, виставка збірок творів Т. Г. Шевченка.
Епіграфи:
Визнання художника – спрямувати світло
в глибину людського серця.
Р. Шуман
Художник – дзеркало, але дзеркало живе.
В. Короленко
Хід заходу
Ведучий 1. У перші березневі дні ми знову згадуємо ім’я великого генія словесності, талановитого художника Тараса Григоровича Шевченка. Талант приходить у світ, щоб допомагати людям у пізнанні дійсності. І Тарас Григорович Шевченко допомагав вогненним словом, яскравими фарбами, рішучими вчинками. (Слайд №1)
1 – й у ч е н ь
Він був борцем,
Борцем живе між нами
І вічно житиме, крокуючи піснями
Через кордони і крізь даль віків.
2 – й у ч е н ь
Гомоніла твоя кобза, батьку,
Гучною струною,
В кожнім серці одбивалась
Чистою луною.
1 – й у ч е н ь
Який потрібно мати
В душі безсмертний цвіт,
Щоб хвилювати людство
І через сотню літ.
2 – й у ч е н ь
Хай же промінь твоїх думок
Поміж нами сяє, -
«Огню іскра великого»
Повік не згасає!
Ведучий 2. Датський критик Георг Браденс говорив, що «треба володіти мужністю, щоб мати талант». Своє життя Шевченко віддав сміливій боротьбі проти існуючого безправного кріпацького життя своїх земляків, проти несправедливої долі України, яку бажав бачити вільною, квітучою.
Ведучий 1. Творчість великих художників, а до таких і належить Тарас Григорович, - це завжди прекрасний сад з квітами й реп’яхами, а не красивий парк із утрамбованими доріжками. (Слайд №2): «Визнання художника – спрямувати світло в глибину людського серця»; «Художник – дзеркало, але дзеркало живе».) Важко сходив Тарас Григорович до вершин малювання.
(Сценка про Тараса)
П’єса В. Долини «Мені тринадцятий минало»
Дійові особи: Дяк, Тарас.
Подвір’я біля хати дяка. Посередині лежить стара колода. На передньому плані, ліворуч, густий очерет, що створює затишний куточок. Із-за хати видніється старий похилений тин, за яким розкинулося в зелені садків село. Линуть ранкові звуки півнячого співу та овечої отари, яку женуть на пасовисько. На сцені нікого немає. Раптом з хати почувся голос дяка:
Тарасе! Чуєш, Тарасе!..
Пауза. З дверей виходить в одній сорочці, з хрестом на шиї заспаний дяк.
Дяк (оглядаючись). Тарасе! Гей, де ти? Щез, нечестивець окаянний. (Бере кухлик і хоче набрати з діжки води.) Нема… Тарасе! (Витягує з-під стріхи різку.) Давно тебе потчевал… (Береться за живіт.) Утроба, аки геєна огненна.
Заходить, несучи в цеберках воду, Тарас. Він босий, в полотняній сорочці, куценьких штанях.
Дяк. З’явився, приблуда… Та скоріше! Повзеш, яко червь тлєтворная!
Тарас. (ставлячи цеберки біля хати). Черв’яку легше, пане дяче…
Дяк. Переробився, бач… Розглагольствуєш! Бери-но кухлик та окропи швидше! Ху, голова, розривається… (Підставляє голову.)
Тарас (зливаючи дякові). Не пили б уже…
Дяк (сердито). Не твоє діло! Рушник подай!..
Тарас виносить з хати рушник. Дяк хоче перев’язати голову.
Дяк. Поможи, не бачиш?..
Тарас зав’язує рушник.
Дяк. Ху!.. (П’є воду.) Те, що вчора тобі загадував, - зробив?
Тарас. Псалтир склеїв, Часослов зшив, а букви намалювати не встиг.
Дяк. Я так і знав!.. Сновідєніям предавался, окаянний!
Тарас. Ні, пане дяче, я після покійника сьогодні ще й не дрімав…
Дяк. А що ж содєях?
Тарас. Замітав, пензлі мив перед малюванням…
Дяк. Малюванням, малюванням… Он через два дні діти в школу вже прийдуть, а у мене Святе Писаніє не готове. Ану внеси книги, подивимося… (Тарас вносить старі книжки.) Азбуку покажи.
Тарас (струшуючи книжку). З Псалтиря порохня вже сиплеться, пане дяче…
Дяк. Ай! Беззаконіє твориться з святими книжками.
Тарас. Миші поглумилися!
Дяк. О горе суще!
Тарас. Їсти ж катма в хаті, от вони й накинулися на книжки.
Дяк. Що ти речеш! Хоч би Бога убоявся. Миші, миші… Ти де був?я тебе кормлю, пріємлю труд ютіть, а ти так служиш благодєтелю?
Тарас. Та хіба ж я не стараюся?
Дяк. Мало!.. Ану дай азбуку. (Тарас дає аз буку.) О, бачиш? Шість буки погризені, а ти й не уздрів!
Тарас. Ви обіцяли, що сьогодні будемо малювати…
Дяк. Принеси етюдник!
Тарас. (зрадівши). Почнемо? От добре… (Побіг у хату, вносить етюдника з фарбами.)
Дяк (бере азбуку). От зараз сідай і намалюй усі букви Господніє.
Тарас. А мої малюнки подивитесь, пане дяче?
Дяк. Та й надоїв ти мені з своїми малюнками! Роби, що загадую!..
Тарас з сумом сідає за колоду, розкриває етюдник. Дяк змочує голову.
Тарас. Обіцяли ж на сьогодні… Я давно чекаю…
Дяк. Та помовч уже!.. Буков не зробив, а малювативчи його!.. Ледар!.. Вижену – будеш старцювати тоді…
Тарас. Не лякайте – гірше не буде…
Дяк. Беззаконник! Ач!.. Ти знаєш, хто ти єсі?
Тарас. Хлопець собі…
Дяк. Приблуда! Від родителів утік!
Тарас. Від мачухи… Ви теж від родичів поїхали…
Дяк. Не смій так зі мною глаголіть!.. Я учитель твій!
Тарас. Якби ж то вчили… А то лаєтесь та п’єте…
Дяк (сердито). Ти ще й дерзиш? (Підходить і б’є Тараса різкою.) Ось тобі… Оце тобі «субота»! Щоб знав, як свого пана шанувати!
Тарас, скрутившись калачиком, схлипує.
Дяк. Нечестивець! Ледащо!.. Зараз же зроби мені букви, а не то… (Пішов у хату.)
Тарас сідає за етюдник, готує фарби. Дяк повертається з хати з кількома аркушами паперу, уже без рушника на голові.
Дяк. На, ось тобі… Я – не такий… Я – душу всім. Якщо якийсь зіпсуєш, то інший бери. Піду паству навіщу. Нагадаю прихожанам, щоб дітей готували до школи. (Іде.) Поки я по вернуся, щоб усе поробив. Я – недовго… Ох, житіє наше! (Виходить.)
Ведучий 2. На сьогодні налічується 835 творів Шевченка-художника: живописця, рисувальника, гравера. Картини митця беззаперечно доводять, що й у надзвичайно тяжкі роки кріпацтва, заслання, незважаючи на заборони, він не припиняв працювати як художник, а в окремих жанрових композиціях досяг такого високого рівня, якого ще не знало тогочасне російське й українське образотворче мистецтво.
Ведучий 1. В образотворчій спадщині Шевченка велике місце посідає портрет. У центрі малюнків – людина, її духовний світ, характер. Митця хвилює поєднання зовнішньої і внутрішньої краси людини.
Ведучий 2. (Слайд №3) Ось перший автопортрет Тараса Григоровича Шевченка 1840 року. Шевченко тільки-но одужав після страшного тифу. І все ж, незважаючи на фізичну слабкість, молодого художника переповнює почуття довгожданої волі, яку Тарас нарешті одержав. Він ще не встиг звикнути до неї. Саме в той час Тарас пише братові Микиті, що й досі не може отямитися від того, як з брудного горища він, ніби на крилах, перелетів у чарівні зали Академії мистецтв. «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, велике щастя буть вольним чоловіком», - писав Тарас братові.
«Кріпацтво, смерть – це все таке буденне;
Писатиму я свято – свято в мене…»
А свято не вміщається в овал!
Ведучий 1. (слайд №4) Безперечно, найвідоміша нам Шевченкова картина – «Катерина» - єдина з картин, що збереглася з часів академічного періоду. Вона створена на тему однойменної поеми. Полотно придбав багатий поміщик Тарнавський, пізніше – його нащадки, а зараз вона зберігається в Чернігівському історичному музеї.
Ведучий 2. (Слайд №5) Під розлогим кленом стоїть дівчина-селянка у святковому вбранні. Праву руку вона простягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух. Зосереджене обличчя дівчини звернене у бік глядача: видно, що вона дуже уважно і з острахом вслухається у слова ворожки. Постать же циганки подано лише до половини, вона стоїть за якоюсь кам’яною стіною, можливо, огорожею панського саду.
Ведучий 1. (слайд №6,7) Але не лише портрети малював художник, а й пейзажі. Їх Шевченко не компонував, а змальовував краєвиди, які бачив перед собою. Саме тому в його робочих альбомах ми знайдемо багато начерків гілок, бур’янів, хат, церков, дерево.
За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843 – 1847-х рр. можна поділити на дві групи: малюнки, на яких зображено сільські краєвиди, і пейзажі, на яких відтворені історичні та архітектурні пам’ятки. Малюнки здебільшого розповідають нам про убоге життя Шевченкової родини і всього покріпаченого українського села («Удовина хата», «Селянське подвір’я», «На околиці», «Хата біля річки», «Хата над ставком»).
Ведучий 2. (Слайд №8) Життя Шевченка в образотворчому мистецтві не було марним. Звання академіка гравюри, яке Т. Г. Шевченку було присвоєно у вересні 1860 року, засвідчувало його велику роль у розвитку українського мистецтва.
Ведучий 1. Шевченко бачив і пережив за 47 років багато лиха, але помер із непохитною вірою у те, що:
Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть…
Учениця читає вірш А. Малишка «Знову йдеш по землі» (презентація додається)
А. Малишко
Знову йдеш по землі
Знову йдеш по землі од високої сивої кручі,
Тільки груди не палить ні гнів, ані сльози пекучі.
Одгриміло століття, за ніччю, за чорною млою,
Ожило твоє серце, повите людською хвалою.
Інші люди живуть, інші зорі палають, як в горні,
Ти розплющуєш очі, щоб бачити далі прозорні.
Інше поле колоситься, інші дороги і хати,
Простягаєш ти руки – народ свій великий обняти,
Той, що в давнім минулім конав кріпаком у неволі,
Той, що став як господар сьогодні на братньому полі.
Не заграви вночі, не списів гартуванка іржава –
Освіща йому путь пломениста Вкраїнська держава.
І земля урожаєм і жаром залізним повита,
(10+) І весняна дорога, що тьохка льодком з-під копита,
І степи Чорномор’я виводять синів своїх, дочок,
І схиливсь до поета посаджений зелен-дубочок.
Ти заглянь до артілі – поета зовуть таращанці, -
З Катериною підеш оглянути поле уранці.
Чи на зборах посидиш, де люди – не темная маса.
Українці, вперед, зустрічайте поета Тараса!
Хлібом-сіллю, суцвіттям, високими в небо гудками
Хай стає поміж нас і Вітчизни торкнеться руками.
І вона вже веде його з віку минулого, з ночі,
І розказує світові думи поета пророчі,
(14) На граніті, у Києві, ставить під небо безкрає,
Так, що бронзова постать блакиття небес підпирає.
Не в землі він лежить – над землею стоїть, як з граніту,
Так, що як не дивися – а видно його всьому світу!
ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ
«ЖИВЕ ПІД СОНЦЕМ ЛЮБОВІ ШЕВЧЕНКОВА ВЕСНА»
Для учнів основної школи
Мета: розкрити велич і безсмертя українського поета, світового генія, неперевершеного майстра слова Т.Г.Шевченка.
Наочне оформлення: портрет Т.Г.Шевченка, виставка книжок, репродукцій художніх творів, збірники творів.
Музичне оформлення: запис пісні „Реве та стогне Дніпро широкий”.
Обладнання: мультимедійна презентація, музичний центр, книжковий стелаж, свічки.
Хід години спілкування
Епіграф
Який потрібно мати
В душі безсмертний цвіт,
Щоб хвилювати людство
І через сотні літ.
Яким зарядом треба
Наснажити слова,
Щоб пісня і сьогодні
Звучала, як нова …
О. Підсуха
На слайді демонструється акровірш
Т и мусиш нам співця назвати,
А дже умів лиш він один
Р абів німих так захищати.
А хто так оспівав, як він,
С адок вишневий коло хати? (Дмитро Білоус)
Вчитель: Живе під сонцем любові Шевченкова весна…, саме так поетично звучить тема нашого уроку.
Тарас прийшов на світ, коли ще скутий кригою сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди й розтопила кригу. Саме в ці прекрасні березневі дні все людство вшановує великого Кобзаря. Протягом недовгих літ життя Т.Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі. Тож давайте і ми сьогодні кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву.
До портрета Шевченка підходить учень і учениця. У руках – запалені свічки
Свічку поставлю, свічку поставлю,
Мов перед образом, перед тобою.
І хоч у мріях народ свій заставлю
Стати навколішки поряд зі мною.
Благословенна хай буде година
І тая хата, і село,
Що Україні принесло
З великих найбільшого сина.
Стою перед тобою, поете,
Маленька, як макове зерня,
Твій погляд пронизує душу,
Немовби колючеє терня.
Схилюся низько, Тарасе,
І клятву тобі я приношу,
За всіх і за вся нерозумних
У тебе прощення я прошу.
Вчитель.
Погляньмо уважно на портрет благородного і мужнього Шевченка, захисника прав знедоленого народу. Подивляюся уважно. Погляд спрямований твердо вперед, хоч десь там, у глибині очей, і причаївся ледь помітний смуток. У погляді – віра у справедливість, якій віддав усе життя, віра у звільнення трудящих. У смуткові – уболівання за долю народу, Усе його життя – великий подвиг. Важким і тернистим був життєвий шлях
народного співця.
Звенигородщина – співучий куток України, в ньому. І саме тут 9 березня 1814 року
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя хлопчику дала
Кріпачка – мати, вбита горем
– Радість і смуток, біль і нові оселі сповнювали груди. Син!… Яка радість!… Хай росте великий!… А виросте … і в голові смуток погасив радість: панові ще один кріпак, ще один підневільний страждалець.
– Діти, яке значення слова „кріпак”? (Це людина, закріплена за паном, яка працює на нього. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ).
За народним повір’ям коли народжується дитина Господь благословляє її в білий світ своєю рукою. Покладе на голову – мудра буде, на руки – майстром на всі руки, на серце – доброю. І такою дитиною, якій поклав Господь руку на серце, голову та руки, був Т. Шевченко.
Йшли роки. Ріс хлопчик. Його босоноге дитинство проходило в селі Кирилівка. Хлопчик зростав допитливим. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном (за що його прозвали малим приблудою), все що було довкола нього, цікавили Тараса. Він завжди ходив замисленим – щось роздумував.
Прийшов час, і ось Тарасик уже школяр. Та недовго тривало Тарасова мука – наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика.
Учні читають вірш Грицька Бойка
1-ий учень:
У старій хатині
Кріпака колись,
В тихий день весінній
Хлопчик народивсь.
2-ий учень:
У тяжкій неволі
Ріс малий Тарас.
Він не вчився в школі,
Він ягнята пас.
3-ій учень:
Умерли мама й тато...
Сирота – в дяка.
Тут була в хлоп’яти
Грамота гірка.
4-ий учень:
В пана – бусурмана
В Петербурзі – дім.
Кріпаком у пана
Був Тарас у нім.
5-ий учень:
Хоче малювати
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.
За ясну свободу,
Світло майбуття –
Він віддав народу,
Все своє життя!
Вчитель. Тарас виріс обдарованою дитиною. Доля його нагородила талантами.
Кобзар ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. Ще змалку полинув Тарас у вир пісні, яка стала пізніше життєдайною силою для власних творів. Так народжувався перший талант – талант поета.
В тому кутку України, де село Кирилівка, завжди було багато між людьми малярів. Мабуть через те, що край тихий хоч малюй: в садах та зорях...
Малював, бувши малим, і Шевченко: хати, церкви, дерева. Малював, наймитуючи в дяка, терпів знущання бо жага до малярства була сильнішою за всі кривди. Там, у рідній стороні, народжувався другий талант – талант художника.
Був Шевченко Кобзарем-співцем дум народних. У них – краса українських степів і рев Дніпра могутній, туга за рідним краєм і розмова з одинокою зорею що світить у душу. Із народного напившись джерела, зберігши у серці своєму найрідніші образи, помандрував Тарас у широкі світи. А поруч нього йшли дві посестри-Муза і Доля.
…Слава не забарилась. Український народ пишається своїм пророком і генієм, співцем волі і провісником нового життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу й усе розквітаючу радість.
Травень квіти зібрав зі всієї Вкраїни і сльозою скропив, і вірою повив та встелив путь з Петербурга до його вічного й тихого дому – на Чернечу гору, що стала Тарасовою горою. Тут часто можна почути українських народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі (бандурі). Це кобзарі.
Вчитель. Діти, чому Шевченка називають Кобзарем?
Учні. Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя, про героїчні подвиги козаків. Співаючи, вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі.
Вчитель. Шевченко не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України, але коли читаєш його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.
Свою першу збірку творів (1840 р.) поет назвав „Кобзар”. Входило до неї тоді 8 поезій.
Учні зачитують вірші із збірки„Кобзар” Т.Г.Шевченка
Вчитель: Зверніть увагу на збірки „Кобзар”, видані в різні роки. Не один вірш із цієї збірки знайшов дорогу до вашого серця. Його поетичне слово любить і ненавидить, плаче і сміється, радіє і сумує.
Читання учнями творів Т.Г.Шевченка „Зоре моя вечірняя”, „Зацвіла в долині червона калина”, „Тече вода з-під явора”.
Вчитель. Багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику. Які ви знаєте пісні на вірші Т.Г.Шевченка?
Слухання запису пісні „Реве та стогне Дніпро широкий”.
Вчитель. Тарас Григорович Шевченко був не тільки поетом, він був ще й і талановитим художником. Його роботи різноманітні за жанрами: автопортрети, портрети, пейзажі.
Розгляд та коментар репродукції Шевченка „Автопортрет”(1840).
Вчитель. Запитання вчителя до учнів.
- Хто впізнав людину, яка дивиться на нас із глибини часу? (Т.Г. Шевченко)
- Що означає слово „автопортрет”? (Автопортре́т – портрет художника, виконаний ним самим )
- Яким ви бачите поета? (Молодим, добрим, розумним)
- Що виражають очі? (Печаль, біль)
- Високе чоло свідчить про глибокий розум.
- Про що думає поет?
Декламування вірша «Думи мої, думи мої …»
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядками...
„Я так її люблю, я так її люблю
Мою Україну убогу...” .
Вчитель. Україні він віддав своє життя і мріяв бачити її і народ український вільними. Пам’ять про поета вічна.
До своїх нащадків, до нас з вами поет звертався словами:
„І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Незабудьте пом’янути
Незлим тихим словом”.
Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять: іменем Шевченка названо вулиці, театри. Національний університет носить його ім"я. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету.
Отже, живе під сонцем любові Шевченкова весна … вона прийшла на землю, яку сходив Тарас малими, босими ногами й засівав словом.
Діти зачитують присягу:
Уклін тобі, Тарасе,
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б’ється,
Те серденько дитяче.
За тебе вічно б’ється
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть,
Те зробим ми, їх діти.
Звучить лірична мелодія
Легло костьми
Ученик. Тарас Григорьевич Шевченко - непримиримый борец против любого притеснения человека человеком, поэт-гуманист, глубоко народный поэт. Писать стихотворения начал еще до освобождения из крепостничества, потому что до 24-х годов был крепостным. В 1840 г. вышел первый поэтический сборник Тараса Шевченко «Кобзарь». Самим названием автор пытался показать, что он выступает певцом народа, его стремлений, надежд, мечтаний о лучшей судьбе. «Кобзарь» в 1840 г. проникнут стихийным протестом против той несправедливости, которая существовала в Украине. С большой любви поэта к Украине, к своему народу выросла правдивая, неповторимая поэзия «Кобзаря»
Блуждают люди; повысыхали
А материнских горячих слез!
В символическом образе Прометея показал несокрушимость народов царской России, а в образе орла-хищника - царизм, который людей «карает» и пьет кровь трудовиков.
Ученик. Беспощадную критику русского «темного царства» дал Шевченко в поэме «Кавказ» (в 1845 г.), где изобразил борьбу, которую вела Россия в 1843-1859 гг. с черкесами. Эта борьба со свободолюбивыми жителями Кавказа была долгой, затяжной и с огромными обоюдными жертвами. Автор показывает огромные страдания, трагедию народа, трагедию войска, посланного царизмом завоевывать Кавказ:
Это, тот Первый
С детьми и внучками, утопить
Встречает…
Не умирает душа наша
Всех императоров бы хватило
Вдову - сиротину.
И детишек своих ведут.
Накралися!
Я так ее, я так люблю
Страницы: 1 2
Долго ли в том мире
Людей муштруемых немало
Мою Украину бедную
Встанет Украина и развеет тьму неволи
Т.Г. Шевченко видел и понял, как тяжело Украине, какую несправедливость причинил ей русский царизм и украинские господа: Ободранная, сиротой Над Днепром, Тяжело - трудно сироте. А никто не видит - Только враг, который смеется…
Беленькие дома, свалились
Ученик. Большое народное горе, нищету и народную несправедливость увидел Т. Шевченко, когда он после освобождения из крепостничества посетил Украину.
При ней душу погублю!
Сады зелени, сгнили
